1. Перевірте, чи правильно організоване ро­боче місце дитини. Починати виконувати домашні завдання най­краще через годину-півтори після повернення дитини зі школи. Якщо дитина відвідує гурток чи лягає спати вдень, то можна сідати за уроки й пізніше. Але в будь-якому ви­падку не варто відкладати це на вечір.

2. Розплануйте разом із дитиною послідовність приготування уроків і намагайтесь заздалегідь ви­значити час, який їй знадобиться для виконання кожного завдання.

3. Спочатку краще виконати невелике завдан­ня, яке подобається дитині - це допоможе їй зо­середитись і включитися в роботу на емоційному підйомі. Потім - найважче, поки вона ще не втомилася. Творчу роботу краще залишити на кінець занять - їх не слід обмежувати в часі.

-  Для 8-річної дитини час безперервної робо­ти не повинен перевищувати 15-20 хв. По­тім дитині необхідно відпочити 5-10 хв, бажано зробити рухливі вправи.

-  Контролюйте разом з дитиною виконання наміченого плану роботи.Для молодшого віку характерне те, що дитина часто відволікається. Подолати це повинен допо­могти дорослий. Намагайтесь відокремити ігри від занять, і у дитини з часом сформується умовний рефлекс - робоче місце буде викликати стан мобілізації та працездатності.

-  Дитина повинна вчитися самостійно перебо­рювати труднощі. Однак, якщо на якомусь етапі завдання нездоланно складне - обов'язково допоможіть!

-  Емоційно підтримуйте дитину. Завдання дорослого - «бути поруч», разом із дитиною радіти її здобуткам і хвилюватись через невдачі та труднощі.

-  Поступово знижуйте ступінь контролю. Пряму участь і виконання уроків можна буде замінити своєю присутністю. Потім - сидіти поруч з дитиною не протягом виконання нею всього домашнього завдання, а тільки перші кілька хвилин, підходячи до неї на деякий час. До закінчення початкової школи дитина повин­на навчитися виконувати домашні завдання са­мостійно, показуючи батькам тільки готовий результат.

Як можна частіше контролюйте запису дитини в класній зошити, нехай згадає і побачить, що записувалося в класі (якщо записи нерозбірливі і незрозумілі - поясніть, що писати іноземною мовою теж потрібно вміти грамотно і красиво).

Послухайте, як дитина читає слова або тексти вголос (не менш 5-10 разів!), не звертайте уваги на помилки і труднощі, хваліть і підбадьорюйте дитину, допоможіть (по можливості).

Перегляньте, як дитина працює в зошитах і в чому проблеми (найчастіше діти не розуміють формат завдань на уроці не всі діти встигають працювати у швидкому темпі). Постарайтеся пояснити і заповнити те, що не встигає на уроці.

Запитуйте нові слова і фрази напам'ять, привчіть дитину заучувати (а спочатку записувати в зошит!) нові слова. При підготовці до словникового диктанту слова дуже корисно писати вдома.

Якщо до підручника є диск або за допомогою онлайн словників послухайте самі та навчіть дитину вдома слухати слова і вправи, повторювати за диктором. Це дуже корисно, хоча саме цього (технічно) не всі приділяють увагу. Спробуйте знайти для слухання будинку «технічні можливості». Іноземна мова розпочинається зі слухання і наслідування, постійного повторення за мовцями.

Постійно контролюйте запис домашніх завдань. Пам'ятайте: завдання задається завжди і вимагайте, щоб дитина навчилася його записувати. В кінці уроку завдання обов'язково записується на дошці.

Загальні психолого-педагогічні поради, які допоможуть вам:

1. Не перетворюйте виконання дитиною домашніх завдань у знаряддя тортур.

2. Формуйте позитивну мотивацію виконання домашнього завдання, його далеку перспективу.

3. Заохочуйте свою дитину за добре виконане домашнє завдання, хваліть його, радійте його результатами, пов'язаних з позитивною відміткою.

4. Допомагайте дитині у виконанні домашнього завдання тільки в тому випадку, якщо він цього потребує.

5. Не намагайтеся виконувати завдання за свою дитину.

Формуйте у дитини культуру розумової праці, цікавтеся, яку додаткову літературу можна використати для якісного виконання домашніх завдань.